| Назва: | Аналіз та прогнозування японської господарської системи |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 32,73 KB |
| Скачувань: | 39 |
До того ж в 70-х роках було вичерпано резерви екстенсивного розвитку економіки за рахунок оновлення товарної номенклатури промислвої продукції. Еколоічні труднщі вимусили уряд уповільнити темпи капітального будівництва. Підвисився рівень заробітної плати, подорожчало створення нових робочих місць. Але ж хоча темпи росту знизилися майже на половину, норма накопиченння залишалася дуже високою (30 % ВВП) {3}.
Було розпочато переорієнтування промисловості на наукоємні галузі. Для цього було розроблено навіть дві п’ятирічні державні програми, але ж потреба в державному регулюванні промислового сектору на той час вже майже зникла- внутрішнє виробництво продукції, що втратила конкурентоздатність, почало заміщуватись імпортом.
Як наслідок японська економіка глибше інтегрувалася до світового господарства. Лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків була дуже сильно розтягнута у часі та надала японським промисловцям за рахунок серйозної внутрішньої конкуренції ретельно підготуватися до конкуренції на міжнародних ринках.
В середині 80-х керівництво Японії визнало, що додатнє сальдо торгівельного балансу є результатом структурної диспропорції економіки, занадто орієнтованої на експорт. Було введено піьги для імпортерів для того, аби вирівняти торгівельний баланс та переорієнтувати промисловість на внутрішній ринок {3}.
Необхідно зазначити, що керівництво Японії погодилося на введення пільг для імпортерів лише під натиском США, що видвинули жорсткі вимоги щодо відкриття японського ринку. Справа в тому, що високий курс єни до долара (230-250 в 1982-1984 рр.) фактично блокував японський ринок для американських експортерів та перетворював на неможливу конкуренцію з японцями на ринках інших країн.
Але ж револьвація єни, курс якої піднявся з 200 у 1985 р. до 125 у 1991 р., сприяла уповільненню зростання товарного експорта та прискорила вивіз капітала. В 1985- 1989 рр. закордонні інвестиції Японії зростали майже на 62% щорічно. Японія почала експортувати не лише товари, а й робочі місця.
Під час тривалого інвестиційного бума японські банки отримали значну частину ліквідних коштів, які за рахунок високої вартості японської робочої сили вкладалися здебільшого не в промислові підприємства, а в спекуляції з акціями на нерухомість. Курси акцій та ціни на земельні ділянки штучно завищувались. Цей процес отримав назву «фінансової бульки» {4}.
Саме в цей період в японській економіці остаточно сформувалися усі передумови для подальшого економічного занепаду.
2. Економічна дипресія в японській економіці.
2.1. Причини та наслідки економічної дипресії в Японії 90-х років.
Що ж спричинило такі вражаючі негативні зміни в характері економічного розвитку однієї з наймогутніших держав середини ХХ-го століття?
Сучасні економісти частіше за все згадують такі причини як підвищення податкової ставки на продаж та глибокий розрив між попитом та пропозицією, кризис кредитно-фінансової системи, загострення проблеми «подвійної» структури економіки, азіатську фінансову кризу та зниження рівня зовнішнього попиту, а також, звичайно, серйозні помилки власне економічної політикі та інші.
На нашу думку основним джерелом глибокої кризи японськї економіки 90-х років можна вважати кредитно-фінансову сферу, а власне так звану «фінансову бульку», що виникла протягом 1986-1990 рр. на фондовому ринку Японії.
Надмірна пропозиція грошей, що була першопричиною фомування «фінансової бульки» мала два основних джерела: тривалий експортний бум та високу норму збережень. Ці два аспекти детальніше описано в розділі 1.3. цієї роботи.
Фінансова політика керівництва країни відігравала роль суб’єктивного чинника. За законом про Банк Японії, головний банк країни не був повністю незалежним. Рішення стосовно валютних інтервенцій приймалися міністерством фінансів, згідно політиці якого здійснювалася надмірна продаж доларів з золотовалютного резерву, в результаті чого у 1988 році курс єни до долара США становив 265 до 138, що майже вдвічі більше ніж 1985 р. {5}.
Внаслідок надмірно високого курсу єни, номінальна заробітна плата перетворилася на найвищу в світі. Японська промисловість почала втрачати конкурентоздатність, темпи експорту уповільнилися. Виробники почали переміщати засоби виробництва до Північної Америки, Західної Європи та Східної Азії. Цей процес яскраво проілюстровано таблицею 3.
Таблиця 3.
Темпи росту промисловості та рівень безробіття Японії в 90-ті роки, %.
1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001
Приріст промислового вир-ва 0.9 3.3 2.3 3.6 -7.1 0.8 5.7 0.8
Рівень безробіття 2.9 3.2 3.4 3.5 4.1 4.7 4.7 5.0
Джерело: {5}
Було розпочато переорієнтування промисловості на наукоємні галузі. Для цього було розроблено навіть дві п’ятирічні державні програми, але ж потреба в державному регулюванні промислового сектору на той час вже майже зникла- внутрішнє виробництво продукції, що втратила конкурентоздатність, почало заміщуватись імпортом.
Як наслідок японська економіка глибше інтегрувалася до світового господарства. Лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків була дуже сильно розтягнута у часі та надала японським промисловцям за рахунок серйозної внутрішньої конкуренції ретельно підготуватися до конкуренції на міжнародних ринках.
В середині 80-х керівництво Японії визнало, що додатнє сальдо торгівельного балансу є результатом структурної диспропорції економіки, занадто орієнтованої на експорт. Було введено піьги для імпортерів для того, аби вирівняти торгівельний баланс та переорієнтувати промисловість на внутрішній ринок {3}.
Необхідно зазначити, що керівництво Японії погодилося на введення пільг для імпортерів лише під натиском США, що видвинули жорсткі вимоги щодо відкриття японського ринку. Справа в тому, що високий курс єни до долара (230-250 в 1982-1984 рр.) фактично блокував японський ринок для американських експортерів та перетворював на неможливу конкуренцію з японцями на ринках інших країн.
Але ж револьвація єни, курс якої піднявся з 200 у 1985 р. до 125 у 1991 р., сприяла уповільненню зростання товарного експорта та прискорила вивіз капітала. В 1985- 1989 рр. закордонні інвестиції Японії зростали майже на 62% щорічно. Японія почала експортувати не лише товари, а й робочі місця.
Під час тривалого інвестиційного бума японські банки отримали значну частину ліквідних коштів, які за рахунок високої вартості японської робочої сили вкладалися здебільшого не в промислові підприємства, а в спекуляції з акціями на нерухомість. Курси акцій та ціни на земельні ділянки штучно завищувались. Цей процес отримав назву «фінансової бульки» {4}.
Саме в цей період в японській економіці остаточно сформувалися усі передумови для подальшого економічного занепаду.
2. Економічна дипресія в японській економіці.
2.1. Причини та наслідки економічної дипресії в Японії 90-х років.
Що ж спричинило такі вражаючі негативні зміни в характері економічного розвитку однієї з наймогутніших держав середини ХХ-го століття?
Сучасні економісти частіше за все згадують такі причини як підвищення податкової ставки на продаж та глибокий розрив між попитом та пропозицією, кризис кредитно-фінансової системи, загострення проблеми «подвійної» структури економіки, азіатську фінансову кризу та зниження рівня зовнішнього попиту, а також, звичайно, серйозні помилки власне економічної політикі та інші.
На нашу думку основним джерелом глибокої кризи японськї економіки 90-х років можна вважати кредитно-фінансову сферу, а власне так звану «фінансову бульку», що виникла протягом 1986-1990 рр. на фондовому ринку Японії.
Надмірна пропозиція грошей, що була першопричиною фомування «фінансової бульки» мала два основних джерела: тривалий експортний бум та високу норму збережень. Ці два аспекти детальніше описано в розділі 1.3. цієї роботи.
Фінансова політика керівництва країни відігравала роль суб’єктивного чинника. За законом про Банк Японії, головний банк країни не був повністю незалежним. Рішення стосовно валютних інтервенцій приймалися міністерством фінансів, згідно політиці якого здійснювалася надмірна продаж доларів з золотовалютного резерву, в результаті чого у 1988 році курс єни до долара США становив 265 до 138, що майже вдвічі більше ніж 1985 р. {5}.
Внаслідок надмірно високого курсу єни, номінальна заробітна плата перетворилася на найвищу в світі. Японська промисловість почала втрачати конкурентоздатність, темпи експорту уповільнилися. Виробники почали переміщати засоби виробництва до Північної Америки, Західної Європи та Східної Азії. Цей процес яскраво проілюстровано таблицею 3.
Таблиця 3.
Темпи росту промисловості та рівень безробіття Японії в 90-ті роки, %.
1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001
Приріст промислового вир-ва 0.9 3.3 2.3 3.6 -7.1 0.8 5.7 0.8
Рівень безробіття 2.9 3.2 3.4 3.5 4.1 4.7 4.7 5.0
Джерело: {5}