| Назва: | Аналіз та прогнозування японської господарської системи |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 32,73 KB |
| Скачувань: | 39 |
На початку 50-х років жорсткий централізований розподіл фінансових ресурсів було припинено. Приватні банки вже мали міцну базу для розширення кредитування, тому що збереження та внески почали швдко зростати. Бурхливому зростанню частки збережень населення сприяла ціла низка чинників.
По-перше, як наслідок жорсткої фінансової політикі різко знизився рівень інфляції.
По-друге, вихідний рівень фінансових активів домогосподарств був надзвичайно низьким, тому із зменшенням темпів інфляції, населення виявило природнє бажання збільшити ці активи.
По-третє, в 50-х роках почали помітно зростати доходи. Це було пов’язано із цілеспрямованим стимулюванням пріорітетних галузей, а також з тим, що війна в Кореї (1950-1953 рр.) обумовила додатковий попит на продукцію японської промисловості.
Важливими факторами, що вплинули на збільшення норми збереження домогосподарств також виявили себе японська практика бонусів, що становили близько двох-трьох місячних заробітних плат; надання пільг тим, хто зберігає, а також відсутність розвинутої системи побутового кредита.
Важливу роль в масовому кредитуванні виробництва відігравав той факт, що відсоткові ставки регулювалися державою. При чому легко прослідквати тенденцію утримання відсотка на низькому рівні (Таблиця1).
Таблиця 1.
Рівні відсотку в Японії (% річних).
Рік Рівень інфляції (річний приріст споживчих цін), % Облікова ставка Банку Японії: верхня межа Банківські кредити ( в середньому на кінець року) Банківські внески
1950 -6.7 5.11 14.600 2.76
1955 -1.4 7.30 8.720 3.96
1960 3.9 7.30 8.080 3.96
1965 6.3 6.57 7.670 3.60
1970 7.3 6.25 7.762 3.60
1975 11.6 9.00 8.590 3.84
1980 7.7 9.00 8.243 4.08
1985 2.0 5.00 6.570 2.88
Джерело: {2}
До початку 70-х років законодавчо встановлювалася верхня межа відсотка. Основи післявоєнної системи регулювання було закладено в 1947 р., з прийняттям Тимчасового закону про врегулювання відсотка.
Відсоток по кредитах теж де-факто був об’єктом жорсткого регулюання.
В цілому значення політикі низького відсотка полягає в тому, що вона дозволила банкам акумулювати більш значні збереження населення та відповідно використовувати їх для кредитування виробників. Для останніх відкривалися широкі канали дешевого кредита, що використовувалися перш за все для збільшення інвестицій (Таблиця 2).
Таблиця 2.
ВВП та рівень інвестицій в основний капітал.
Рік ВВП, млрд. єн Валові інвестиції в основний капітал (%)
1955 8598 19.7
1960 16686 29.7
1965 33695 29.5
1970 75299 35.4
1975 152362 32.3
1980 245547 31.4
1985 324159 27.5
Джерело: {2}
Крім цього, до початку 60-х надавалися прямі бюджетні субсидії експортерам на покриття збитків, що завдавалися зміною цін та умов продажу на зовнішніх ринках. Існували також пільги для виробників експортної продукції (прискорена амортизація, звільнення від оподаткування).
Ринок Японії був закритим для іноземних інвесторів, але імпорт технологій посідав особливе місце. Антимонопольний закон являв собою дозвіл майже для всіх фірм купувати ліцензії, коригувалися лише масштаби виробництва.
Важливим чинником, що обумовив бурхливе зростання економіки Японії 50-х-70-х років було також місце, що посідала Японія в міжнардному поділі праці по вертикалі. Протягом перших десятиріч після війни Японія виступала лише в якості імпортера первинної сировини та палива та експортера готових промислових товарів. Структура прмисловості формувалася за принципом , який отримав в японській літературі назву «Вансетто сюгі», від англійського «One set» , яким позначався надзвичайно широкий діапозон виробництва. Крім цього, фіксований курс єни, що існував в рамках Бретон-Вудської валютної системи (1949-1971 рр.) за умов піднесення промислового виробництва сприяв збільшенню об’ємів імпорту, а не цін на імпортні товари, як це відбувалося за часів вільного курсу єни {4}.
Поблему валютного дефіциту, було вирішено шляхом надання привілей згідно пріортетам торгівельної політикі. Тобто дозвіл від американської окупаційної адміністрації на здіснення валютних операцій надавався в першу чергу з метою закупівлі сировини. Така політика сприяла збільшенню обсягів виробництва, яке вже не було зтримане недостатньою кількістю сировини.
Підсумовуючи, можна сказати, що 50-70-ті роки були періодом надзвичайно високої динаміки економічного розвитку Японії, що був обумовлений правильно обраним курсом економічної політикі та чітким та швидким втіленням в життя економічних реформ.
1.3. Період адаптації до росту цін на сировину та паливо та інтернаціоналізація економіки (1974- 1989 рр.).
В 70-х роках два світових нафтових кризиси викликали в Японії, промисловість якої базувалася на імпортній сировині та паливі, гострі всплески інфляції та різке зкорочення темпів зростання.
По-перше, як наслідок жорсткої фінансової політикі різко знизився рівень інфляції.
По-друге, вихідний рівень фінансових активів домогосподарств був надзвичайно низьким, тому із зменшенням темпів інфляції, населення виявило природнє бажання збільшити ці активи.
По-третє, в 50-х роках почали помітно зростати доходи. Це було пов’язано із цілеспрямованим стимулюванням пріорітетних галузей, а також з тим, що війна в Кореї (1950-1953 рр.) обумовила додатковий попит на продукцію японської промисловості.
Важливими факторами, що вплинули на збільшення норми збереження домогосподарств також виявили себе японська практика бонусів, що становили близько двох-трьох місячних заробітних плат; надання пільг тим, хто зберігає, а також відсутність розвинутої системи побутового кредита.
Важливу роль в масовому кредитуванні виробництва відігравав той факт, що відсоткові ставки регулювалися державою. При чому легко прослідквати тенденцію утримання відсотка на низькому рівні (Таблиця1).
Таблиця 1.
Рівні відсотку в Японії (% річних).
Рік Рівень інфляції (річний приріст споживчих цін), % Облікова ставка Банку Японії: верхня межа Банківські кредити ( в середньому на кінець року) Банківські внески
1950 -6.7 5.11 14.600 2.76
1955 -1.4 7.30 8.720 3.96
1960 3.9 7.30 8.080 3.96
1965 6.3 6.57 7.670 3.60
1970 7.3 6.25 7.762 3.60
1975 11.6 9.00 8.590 3.84
1980 7.7 9.00 8.243 4.08
1985 2.0 5.00 6.570 2.88
Джерело: {2}
До початку 70-х років законодавчо встановлювалася верхня межа відсотка. Основи післявоєнної системи регулювання було закладено в 1947 р., з прийняттям Тимчасового закону про врегулювання відсотка.
Відсоток по кредитах теж де-факто був об’єктом жорсткого регулюання.
В цілому значення політикі низького відсотка полягає в тому, що вона дозволила банкам акумулювати більш значні збереження населення та відповідно використовувати їх для кредитування виробників. Для останніх відкривалися широкі канали дешевого кредита, що використовувалися перш за все для збільшення інвестицій (Таблиця 2).
Таблиця 2.
ВВП та рівень інвестицій в основний капітал.
Рік ВВП, млрд. єн Валові інвестиції в основний капітал (%)
1955 8598 19.7
1960 16686 29.7
1965 33695 29.5
1970 75299 35.4
1975 152362 32.3
1980 245547 31.4
1985 324159 27.5
Джерело: {2}
Крім цього, до початку 60-х надавалися прямі бюджетні субсидії експортерам на покриття збитків, що завдавалися зміною цін та умов продажу на зовнішніх ринках. Існували також пільги для виробників експортної продукції (прискорена амортизація, звільнення від оподаткування).
Ринок Японії був закритим для іноземних інвесторів, але імпорт технологій посідав особливе місце. Антимонопольний закон являв собою дозвіл майже для всіх фірм купувати ліцензії, коригувалися лише масштаби виробництва.
Важливим чинником, що обумовив бурхливе зростання економіки Японії 50-х-70-х років було також місце, що посідала Японія в міжнардному поділі праці по вертикалі. Протягом перших десятиріч після війни Японія виступала лише в якості імпортера первинної сировини та палива та експортера готових промислових товарів. Структура прмисловості формувалася за принципом , який отримав в японській літературі назву «Вансетто сюгі», від англійського «One set» , яким позначався надзвичайно широкий діапозон виробництва. Крім цього, фіксований курс єни, що існував в рамках Бретон-Вудської валютної системи (1949-1971 рр.) за умов піднесення промислового виробництва сприяв збільшенню об’ємів імпорту, а не цін на імпортні товари, як це відбувалося за часів вільного курсу єни {4}.
Поблему валютного дефіциту, було вирішено шляхом надання привілей згідно пріортетам торгівельної політикі. Тобто дозвіл від американської окупаційної адміністрації на здіснення валютних операцій надавався в першу чергу з метою закупівлі сировини. Така політика сприяла збільшенню обсягів виробництва, яке вже не було зтримане недостатньою кількістю сировини.
Підсумовуючи, можна сказати, що 50-70-ті роки були періодом надзвичайно високої динаміки економічного розвитку Японії, що був обумовлений правильно обраним курсом економічної політикі та чітким та швидким втіленням в життя економічних реформ.
1.3. Період адаптації до росту цін на сировину та паливо та інтернаціоналізація економіки (1974- 1989 рр.).
В 70-х роках два світових нафтових кризиси викликали в Японії, промисловість якої базувалася на імпортній сировині та паливі, гострі всплески інфляції та різке зкорочення темпів зростання.