| Назва: | Інвестиційна діяльність |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 14,79 KB |
| Скачувань: | 39 |
Навіть за умови рівномірного розширення кругообігу інвестицій, про¬дукту і доходу на певному підприємстві залишається різною тривалість кругообігу на різних підприємствах. Крім того, при безперервному осіданні інвестицій (формуванні нагромаджень) у межах певного під¬приємства нові інвестиційні проекти воно реалізовуватиме дискретно.
Нагромадження не відповідатимуть обсягу реалізованих інвестицій, тоб¬то витратам на реалізацію інвестиційних проектів. Це призведе до не¬рівномірного збільшення кругообігів інвестицій, продукту і доходу. Така нерівномірність позначиться на капітальній структурі підприємства, що стане неоптимальною з погляду максимізації прибутку. В умовах конку¬рентних ринків покупців це, у свою чергу, може призвести до втрати по¬зицій на ринку і навіть до банкрутства. Таким чином, різна тривалість кругообігів інвестицій на різних підприємствах, а також нерівномірність кругообігів інвестицій, продукту і доходу в межах одного окремо взято¬го підприємства зумовлює необхідність розширення інвестиційного про¬цесу за межі підприємства, формування на основі одиничних, окремих кругообігів інвестицій єдиної інвестиційної системи.
Створення єдиної інвестиційної системи стає можливим з розвитком кредитної системи й інститутів ринку цінних паперів (фондового ринку). Кредитна система акумулює всі грошові нагромадження країни. Тим са¬мим вирішується суперечність між нагромадженням та інвестиціями, що виникає під час організації виробничого процесу підприємцями - фі¬зичними або юридичними особами. Це означає, що коли бракує власних нагромаджень, індивідуальний або інституціональний інвестор може одержати кредит у банку на інвестиційні цілі. І навпаки, за наявності
І тимчасово не використовуваних нагромаджень інвестори можуть дати їх банку в борг на певний термін за певну плату (депозитний відсоток).
Таким чином, істотно підвищується мобільність капіталів, зростає швид¬кість їх переміщення у сфери економіки з найвищою нормою прибутку. Водночас прискорюється процес вирівнювання норми прибутку в націо¬нальному масштабі. Це дає можливість уніфікувати "ціну" позичкового капіталу як на грошових ринках, так і на ринках капіталів. Отже, фор¬мується суспільна оцінка граничної ефективності, результативності ви¬користання інвестиційних капіталів. Ця оцінка - позичковий відсоток - е індикатором інвестування в будь-якій формі, у будь-якій сфері еконо¬міки, визначає нижній граничний "поріг" прибутковості інвестиційних проектів.
Така оцінка з'являється з розвитком акціонерних товариств, появою Корпоративних цінних паперів. На відміну від "ціни" позичкового ка¬піталу, що відображає суспільне необхідну норму винагороди за корис¬тування позиковими ресурсами, тобто граничну норму ефективності ви¬користання цього капіталу, оцінки прибутковості ринків інвестиційних формуються під впливом інших системоутворюючих чинників.
До них належать насамперед вплив НТП, ступінь монополізації економі¬ки, порядок регламентації операцій резидентів тощо. Особливо значущим чинником є вплив НТП; в основному під впливом цього чин¬ника формується висока норма прибутковості на ринках ноу-хау, ліцен¬зій, патентів, устаткування, сировини. Завдяки стимулюванню конку¬ренції продавців також збільшується прибутковість на різних ринках інвестиційних товарів. Тому, як правило, середня оцінка прибутковості інвестиційних товарів перевищує оцінку позичкового капіталу.
Водночас незважаючи на наявні відмінності, обидві "ціни" виникають на єдиній основі. Ця основа - принесений капіталом дохід (а капітал у будь-якій формі приносить дохід). Отже, з'являється база для порівнян¬ня всіх капіталів. Проте однорідний (грошовий) капітал технічно оцінити простіше. Така оцінка формується в міру розвитку національної кредит¬ної системи, формування суспільного кругообігу позичкового капіталу із середньою ефективністю, зумовленою середньостатистичною оцінкою ефективності вкладень цього капіталу.
Фінансові інвестиції оцінюються за розміром принесеного ними до¬ходу. З цього погляду всі цінні папери однорідні, вони становлять право на прибуток незалежно від того, у яку галузь або сферу економіки засвід¬чують вкладення позичкового капіталу. Капіталізована оцінка доходу, принесеного цінними паперами, і є власне ціною, або курсом, цих па¬перів. Рух курсу цінних паперів відбиває, з одного боку, стан і найближчі перспективи розвитку економіки в цілому (фаза циклу, рівень інфляції, стан платіжного балансу, дефіцитність держбюджету тощо), а з іншого - фінансовий стан конкретного підприємства-емітента зазначених цінних паперів. У такий спосіб реалізується суспільний взаємозв'язок ринків капіталів, ринків інвестованих товарів і рух реальних активів (дійсного капіталу) у процесі відтворення.
Нагромадження не відповідатимуть обсягу реалізованих інвестицій, тоб¬то витратам на реалізацію інвестиційних проектів. Це призведе до не¬рівномірного збільшення кругообігів інвестицій, продукту і доходу. Така нерівномірність позначиться на капітальній структурі підприємства, що стане неоптимальною з погляду максимізації прибутку. В умовах конку¬рентних ринків покупців це, у свою чергу, може призвести до втрати по¬зицій на ринку і навіть до банкрутства. Таким чином, різна тривалість кругообігів інвестицій на різних підприємствах, а також нерівномірність кругообігів інвестицій, продукту і доходу в межах одного окремо взято¬го підприємства зумовлює необхідність розширення інвестиційного про¬цесу за межі підприємства, формування на основі одиничних, окремих кругообігів інвестицій єдиної інвестиційної системи.
Створення єдиної інвестиційної системи стає можливим з розвитком кредитної системи й інститутів ринку цінних паперів (фондового ринку). Кредитна система акумулює всі грошові нагромадження країни. Тим са¬мим вирішується суперечність між нагромадженням та інвестиціями, що виникає під час організації виробничого процесу підприємцями - фі¬зичними або юридичними особами. Це означає, що коли бракує власних нагромаджень, індивідуальний або інституціональний інвестор може одержати кредит у банку на інвестиційні цілі. І навпаки, за наявності
І тимчасово не використовуваних нагромаджень інвестори можуть дати їх банку в борг на певний термін за певну плату (депозитний відсоток).
Таким чином, істотно підвищується мобільність капіталів, зростає швид¬кість їх переміщення у сфери економіки з найвищою нормою прибутку. Водночас прискорюється процес вирівнювання норми прибутку в націо¬нальному масштабі. Це дає можливість уніфікувати "ціну" позичкового капіталу як на грошових ринках, так і на ринках капіталів. Отже, фор¬мується суспільна оцінка граничної ефективності, результативності ви¬користання інвестиційних капіталів. Ця оцінка - позичковий відсоток - е індикатором інвестування в будь-якій формі, у будь-якій сфері еконо¬міки, визначає нижній граничний "поріг" прибутковості інвестиційних проектів.
Така оцінка з'являється з розвитком акціонерних товариств, появою Корпоративних цінних паперів. На відміну від "ціни" позичкового ка¬піталу, що відображає суспільне необхідну норму винагороди за корис¬тування позиковими ресурсами, тобто граничну норму ефективності ви¬користання цього капіталу, оцінки прибутковості ринків інвестиційних формуються під впливом інших системоутворюючих чинників.
До них належать насамперед вплив НТП, ступінь монополізації економі¬ки, порядок регламентації операцій резидентів тощо. Особливо значущим чинником є вплив НТП; в основному під впливом цього чин¬ника формується висока норма прибутковості на ринках ноу-хау, ліцен¬зій, патентів, устаткування, сировини. Завдяки стимулюванню конку¬ренції продавців також збільшується прибутковість на різних ринках інвестиційних товарів. Тому, як правило, середня оцінка прибутковості інвестиційних товарів перевищує оцінку позичкового капіталу.
Водночас незважаючи на наявні відмінності, обидві "ціни" виникають на єдиній основі. Ця основа - принесений капіталом дохід (а капітал у будь-якій формі приносить дохід). Отже, з'являється база для порівнян¬ня всіх капіталів. Проте однорідний (грошовий) капітал технічно оцінити простіше. Така оцінка формується в міру розвитку національної кредит¬ної системи, формування суспільного кругообігу позичкового капіталу із середньою ефективністю, зумовленою середньостатистичною оцінкою ефективності вкладень цього капіталу.
Фінансові інвестиції оцінюються за розміром принесеного ними до¬ходу. З цього погляду всі цінні папери однорідні, вони становлять право на прибуток незалежно від того, у яку галузь або сферу економіки засвід¬чують вкладення позичкового капіталу. Капіталізована оцінка доходу, принесеного цінними паперами, і є власне ціною, або курсом, цих па¬перів. Рух курсу цінних паперів відбиває, з одного боку, стан і найближчі перспективи розвитку економіки в цілому (фаза циклу, рівень інфляції, стан платіжного балансу, дефіцитність держбюджету тощо), а з іншого - фінансовий стан конкретного підприємства-емітента зазначених цінних паперів. У такий спосіб реалізується суспільний взаємозв'язок ринків капіталів, ринків інвестованих товарів і рух реальних активів (дійсного капіталу) у процесі відтворення.
Новости загрузка новостей...