1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Наша країна, що має досить великий промисловий потенціал стає залежною від імпорту багатьох товарів,які забезпечують життєздатність людини. Ці товари можуть і повинні дешевше і краще вироблятися вітчизняними товаровиробниками. Тим часом за даними Мінстату України, обсяг виробництва товарів народного споживання і в 1995р. скоротився на 19,1%. Зростання обсягів і питомої ваги у внутрішньому товарообороті імпорту одягу, білизни, взуття, продуктів харчування, ліків, технічних засобів, технологій, інформаційно-обчислюваних систем, різноманітних побутових товарів тощо є наочним свідченням глибокої економічної кризи у вирішальних галузях національного товаровиробництва. І таке явище аж ніяк не можна вважати нормальним. Давно відомо країни з переваженням експорту сировини і матеріалів та імпорту готових виробів належать до категорії залежних і слаборозвинутих.

Державна економічна політика ринкового реформування не може ігнорувати цей вірогідний факт. Перш за все, вона має бути зорієнтована на розвиток високотехнологічних виробництв конкурентноспроможних товарів на власній території, а не на забезпечення соціальних і технологічних потреб за рахунок дорожчого і руйнівного для національної економіки імпорту готових товарів і послуг. Високоорганізовані виробничо-торговельні системи сучасного рівня обходяться значно дешеввше і є вигіднішим для держави та споживачів.

Безумовно Україна має реальні можливості щодо вибору перспективних варіантів ефективного розвитку різних подібних систем, здатних виробляти високоякісні товари не тільки під задоволення масового ринкового попиту населення, але й під індивідуальні та серійні замовлення у сферах судно-, літако- і ракетобудування, електротехнічної та хімічної промисловості, виробництво будівельних матеріалів, виготовлення коштовностей тощою . Треба лише активно діяти в цьому напрямі як підприємницьким, так і урядовим структурам і не чекати, коли за них це зробить невидима рука.

3. Тенденції та зміни в аграрній структурі

Структура сільськогосподарського виробництва є більш стабільною ніж промисловість (див. табл. 3.1). Проте, як і раніше, вона залишається незбалансованою. Питома вага в ній рослинницької продукції навіть дещо підвищується, але ж спад виробництва кормових культур і незбалансованість кормів за білком поставили під зарозу розвиток тваринництва: його частка в загальній структурі сільськогосподарського виробництва має тенденцію до зниження, а особливо - в його продуктивності, товарності й доходності. Кількісні та якісні параметри економічної оціни тваринницьких галузей пішли на спад.

Таблиця 3.1

Структура сільськогосподарського виробництва за вартістю виробленої продукції

Продукція сільського господарства 1990р. 1991р. 1992р. 1993р. 1994р.

Продукція сільського господарства (в цілому) 100 100 100 100 100

у тому числі: продукція рослинництва 44,8 42,8 47,4 52,2 47,9

зернові 12,1 10,8 11,6 13,4 12,3

технічні культури 7,5 7,3 6,7 6,8 6,5

картопля, овочі та баштанні 11,1 11,5 14,8 16,0 15,5

плодово-ягідні та виноград 4,4 3,3 4,5 5,4 3,2

кормові культури 8,6 9,0 8,2 8,5 7,7

інші види рослинницької продукції 1,1 0,9 1,6 2,1 2,7

продукція тваринництва 55,2 57,2 52,6 47,8 52,1

вирощування худоби і птиці 29,8 30,2 27,2 24,0 24,9

У структурі хрчування українського населення значно зменшується частка м"яса, м"ясопродуктів, молока, риби, яєць і рибопродуктів. У 1994р. у середньому на душу населення їх споживання скоротилося (проти рівня 1990р.) відповідно на 36,8%; 31,4%; 37,2%; 80%. Як свідчать розрахунки, на найближчі 2 - 3 роки немає вагомих підстав очікувати досягення за рахунок власного виробництва.. За рівнем роздрібних цін тварнницькі продукти перетворилися на недоступні для переважної більшості людей, і в тому числі - для тих хто має середні, а частково й вищі від середніх душові доходи.

Потребує зміни структура зернових у напрямі випереджаючого приросту виробництва фуражного зерна, розвитку високопродуктивних культурних пасовищ і сіножатей. На особливу увагу заслуговують інтенсивний розвиток садівництва, ягідництва і виноградництва, що традиційно залишилися і продовжують залишатися " в загоні ", хоча без фруктів, ягід і винограду не можуть бути забезпечені раціональні обсяги й структури харчування і в тому числі - дитячого. Слід підкркслити, що кожна природно- кліматична зона, кожний регіон країни повинні мати аграрні структури, властиві їх умовам .

Споживчий ринок своєю платоспроможністю має підштовхувати сілбськогосподарське твариництво до активізації структурних змін. Стимулюючі функції ринкової економіки й в тому полягають, щоб розширити платоспроможну місткість ринку і формувати під неї відповідну продукцію, тобто обсяги і структуру випуску товарів.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11