| Назва: | Економічні дискусії 20-30-х pp |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 27,09 KB |
| Скачувань: | 27 |
Свій погляд на проблеми співвідношення плану й ринку у пере¬хідний період виклав Троцький у доповіді на XII з'їзді партії (кві¬тень 1923 p.). «Ми відкрито визнали, що ... одним централізованим плановим способом у нашій країні і за нашого економічного рівня ми не можемо проводити регулювання господарського життя, і ми звернулися до диявола ринку: «Прийди на допомогу». «Треба кори¬стуватися старими, ринковими (методами), поки не створили но¬вих - централізованих, планових, звітних» .
У доповіді Троцького давалося визначення суті та методів пла¬нування за умов нової економічної політики. У масштабах суспільс¬тва в капіталістичному секторі план замінюється ринком, вільною грою економічних сил, конкуренцією, законом попиту і пропози¬ції тощо. У такий спосіб встановлюється належний розподіл сил та коштів.
Намагання визначити через планове втручання господарський розвиток, замінити регулюючу роботу ринку адміністративними за¬ходами, уважає Троцький, неминуче породжуватиме господарські кризи того самого типу, які спостерігалися в добу «воєнного кому¬нізму»: «Наші кризи до цих пір є значно більше кризами, що випли¬вають з недостатності або неправильності планового підходу, з ор¬ганізаційної безпорадності або непристосованості держапарату до нових методів роботи, до нової економічної політики, ніж з ринку як такого».
Троцький уважав, що планова робота полягає в поєднанні сили ринку з силою плану; для ринкової сфери він передбачав інші мето¬ди регулювання, ніж щодо державного сектора.
Методологічний підхід іншої групи економістів до визначення ролі планування полягав у поєднанні всіх секторів господарства на засадах ринкових відносин. На противагу концепції «план-директи¬ва» вони розвивали ідею «план-прогноз».
На їхню думку, на першому етапі відновлення економіки необ¬хідно починати з аграрного сектора, який функціонує за принципом реалізації приватного інтересу і створює економічні умови для роз¬витку важкої промисловості.
Усі економічні труднощі й диспропорції в народному господарс¬тві вони пояснювали «суперіндустріальною» орієнтацією радянської економіки. М. Кондратьев, І. Калінніков, В. Базаров, В. Громан та інші наполягали на тому, що провідною ланкою у плані-прогнозі повинне бути сільське господарство.
Ці економісти вважали, що в процесі планування необхідно вра¬ховувати закономірності, що характеризують розвиток аграрного та інших недержавних секторів економіки. Це зводило зміст планової роботи до виявлення та підтримки ринкової рівноваги через планові «регулятивні норми».
Таку модель плану («Крестплан»), на противагу директивній концепції плану Струмиліна, запропонував Сокольников. «Крест¬план» ураховував основні закономірності розвитку ринкової стихії та пристосовувався до неї.
Ці погляди поділяли В. Громан, В. Базаров, М. Макаров, А. Огановський, І. Калінніков, А. Неопиханов, які вважали, що ринкова стихія несумісна з директивним плануванням народного господарс¬тва. Соціалізм вони характеризували як арену, де панує товарний ринок з його стихійними припливами та відпливами3.
Це положення підводило до висновку про те, що річні плани слід орієнтувати на поточні кон'юнктурні зміни. М. Кондратьєв взагалі пропонував замінити план окремими регулюючими заходами для усунення кон'юнктурних труднощів в економіці, забезпечуючи в такий спосіб умови для самоврівноважування, яке він уважав осно¬вою стабільності розвитку.
М. Бухарін також підтримував ідею «рухливої економічної рів¬новаги». На його думку, урівноважування економіки відбувається на підставі «закону трудових витрат», якому він надавав ролі стихійно¬го регулятора виробництва. Завдання планування полягає в тім, щоб створити умови для нормальної дії цього закону.
Закон трудових витрат, на думку Бухаріна, регулював розподіл праці і засобів виробництва у всіх формаціях, з тією лише різницею, що за капіталізму він діє як закон вартості, а за умов соціалізму він поступово перетворюється на «закон трудових витрат» (щоправда, автор не визначив, як вимірювати ці витрати).
Урахування принципу ринкової рівноваги було можливим, на думку всієї цієї групи економістів, за умови індикативного плану¬вання, через формування плану-прогнозу. Методом його побудови мав стати баланс пропорцій між галузями і секторами народного господарства.
Розвиток концепції плану-прогнозу, що обґрунтовувалась з пози¬цій неокласичної школи і базувалась, передовсім, на врахуванні попи¬ту та пропозиції, маємо в низці першорядних наукових розробок.
Так, неоціненним внеском у розвиток світової економічної думки вважають розроблену радянськими економістами «теорію оптималь¬ного функціонування», що виникла як синтез двох шкіл вітчизняної економічної думки: математичної, яку репрезентував Є. Слуцький, та балансової, що бере свій початок від 20-х pp.
У доповіді Троцького давалося визначення суті та методів пла¬нування за умов нової економічної політики. У масштабах суспільс¬тва в капіталістичному секторі план замінюється ринком, вільною грою економічних сил, конкуренцією, законом попиту і пропози¬ції тощо. У такий спосіб встановлюється належний розподіл сил та коштів.
Намагання визначити через планове втручання господарський розвиток, замінити регулюючу роботу ринку адміністративними за¬ходами, уважає Троцький, неминуче породжуватиме господарські кризи того самого типу, які спостерігалися в добу «воєнного кому¬нізму»: «Наші кризи до цих пір є значно більше кризами, що випли¬вають з недостатності або неправильності планового підходу, з ор¬ганізаційної безпорадності або непристосованості держапарату до нових методів роботи, до нової економічної політики, ніж з ринку як такого».
Троцький уважав, що планова робота полягає в поєднанні сили ринку з силою плану; для ринкової сфери він передбачав інші мето¬ди регулювання, ніж щодо державного сектора.
Методологічний підхід іншої групи економістів до визначення ролі планування полягав у поєднанні всіх секторів господарства на засадах ринкових відносин. На противагу концепції «план-директи¬ва» вони розвивали ідею «план-прогноз».
На їхню думку, на першому етапі відновлення економіки необ¬хідно починати з аграрного сектора, який функціонує за принципом реалізації приватного інтересу і створює економічні умови для роз¬витку важкої промисловості.
Усі економічні труднощі й диспропорції в народному господарс¬тві вони пояснювали «суперіндустріальною» орієнтацією радянської економіки. М. Кондратьев, І. Калінніков, В. Базаров, В. Громан та інші наполягали на тому, що провідною ланкою у плані-прогнозі повинне бути сільське господарство.
Ці економісти вважали, що в процесі планування необхідно вра¬ховувати закономірності, що характеризують розвиток аграрного та інших недержавних секторів економіки. Це зводило зміст планової роботи до виявлення та підтримки ринкової рівноваги через планові «регулятивні норми».
Таку модель плану («Крестплан»), на противагу директивній концепції плану Струмиліна, запропонував Сокольников. «Крест¬план» ураховував основні закономірності розвитку ринкової стихії та пристосовувався до неї.
Ці погляди поділяли В. Громан, В. Базаров, М. Макаров, А. Огановський, І. Калінніков, А. Неопиханов, які вважали, що ринкова стихія несумісна з директивним плануванням народного господарс¬тва. Соціалізм вони характеризували як арену, де панує товарний ринок з його стихійними припливами та відпливами3.
Це положення підводило до висновку про те, що річні плани слід орієнтувати на поточні кон'юнктурні зміни. М. Кондратьєв взагалі пропонував замінити план окремими регулюючими заходами для усунення кон'юнктурних труднощів в економіці, забезпечуючи в такий спосіб умови для самоврівноважування, яке він уважав осно¬вою стабільності розвитку.
М. Бухарін також підтримував ідею «рухливої економічної рів¬новаги». На його думку, урівноважування економіки відбувається на підставі «закону трудових витрат», якому він надавав ролі стихійно¬го регулятора виробництва. Завдання планування полягає в тім, щоб створити умови для нормальної дії цього закону.
Закон трудових витрат, на думку Бухаріна, регулював розподіл праці і засобів виробництва у всіх формаціях, з тією лише різницею, що за капіталізму він діє як закон вартості, а за умов соціалізму він поступово перетворюється на «закон трудових витрат» (щоправда, автор не визначив, як вимірювати ці витрати).
Урахування принципу ринкової рівноваги було можливим, на думку всієї цієї групи економістів, за умови індикативного плану¬вання, через формування плану-прогнозу. Методом його побудови мав стати баланс пропорцій між галузями і секторами народного господарства.
Розвиток концепції плану-прогнозу, що обґрунтовувалась з пози¬цій неокласичної школи і базувалась, передовсім, на врахуванні попи¬ту та пропозиції, маємо в низці першорядних наукових розробок.
Так, неоціненним внеском у розвиток світової економічної думки вважають розроблену радянськими економістами «теорію оптималь¬ного функціонування», що виникла як синтез двох шкіл вітчизняної економічної думки: математичної, яку репрезентував Є. Слуцький, та балансової, що бере свій початок від 20-х pp.
Новости загрузка новостей...