| Назва: | Економічні дискусії 20-30-х pp |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 27,09 KB |
| Скачувань: | 27 |
Одні, слідом за Леніним, уважали, що перехід до соціалістичної форми власності має відбуватися поступово; конфіскація, націоналі¬зація - це тільки перші кроки до утвердження соціалістичної влас¬ності. Значно складнішим процесом є дійсне усуспільнення вироб¬ництва, яке відбувається через його природну централізацію та концентрацію.
Інші (цих поглядів дотримувались «ліві комуністи» - Бухарін, Бубнов, Осинський, Иоффе, Смирнов, Троцький, Преображенський) вимагали, щоб цей перехід здійснювався як швидкий , миттєвий акт (без перехідних форм) за принципом конфіскації власності.
Логічним продовженням теми перехідного періоду були дискусії, що розгорнулися довкола проблеми запровадження нової економіч¬ної політики (непу).
Унаслідок політики «воєнного комунізму» суперечності багато¬укладної економіки надто загострилися і перейшли в політичну сферу, що стало проявлятися передовсім у масових селянських бун¬тах і повстаннях.
За таких обставин почався перехід до нової економічної політи¬ки, що виходила з реальностей багатоукладної економіки. Складо¬вими непу стали: переведення державних підприємств на умови економічної самостійності; запровадження товарно-грошових від¬носин; використання державного капіталізму, кооперації; встанов¬лення податкового принципу взаємодії підприємств усіх секторів економіки з державою; налагодження міжнародних економічних зв'язків.
Фактична зміна орієнтирів відбулася не миттєво і супроводжува¬лась запеклою боротьбою проти спроб реставрації «воєнно-кому¬ністичної» моделі, оскільки впровадження непу як учені-економісти, так і політики часто зв'язували із поверненням до капіталізму.
Особливо голосно ідея можливої реставрації капіталізму через неп лунала в немарксистській економічній літературі, зокрема у працях групи вчених, що гуртувалися навколо відомого емігрантсь¬кого журналу «Смена вех» і лідером якої був відомий юрист
М. В. Устрялов. Свої економічні погляди він виклав у програмній статті з характерною назвою «Patriotica», де писав, що неп - це не «тактика», а «еволюція більшовизму».
Він розумів таку еволюцію як повернення Росії до капіталізму. Ототожнюючи політику «воєнного комунізму» з комуністичним ла¬дом, Устрялов пише, що комунізм - це химера, яка задушила про¬дуктивні сили держави, а неп - розкріпачення цих сил, засіб для більшовиків залишитися при владі. Радянська влада ніби-то не від¬мовляється від гасел соціалістичної революції, насправді ж вживає буржуазних заходів, необхідних для економічного відродження держави.
Д. Далін присвятив свою статтю аналізу «комуністичної еконо¬міки». Так він називає економіку Радянської Росії періоду грома¬дянської війни та інтервенції. «Регрес є законом комуністичного го¬сподарства в Росії, - пише Далін, - це перша, основна риса цього «способу виробництва»3. Друга риса - загальна зрівнялівка. Саме ідея рівності стала причиною націоналізації промисловості та бан¬ків, переділу землі на селі, ліквідації вільної торгівлі. Загальне урівнювання, на його думку, призвело до зникнення стимулу особистої заінтересованості. Звідси економічний занепад та голод 1921 p. Ко¬мунізм по-більшовицькому, пише Далін, є перемогою «споживчої тенденції над виробничою».
Неп, продовжує Д. Далін, - це закономірне повернення до капі¬талізму. Але більшовикам не впоратися з цим процесом. Буржуазія не погоджується на оренду, великі підприємства залишаються збитковими, на селі панує безгосподарність бідноти, а у продовольчій справі «більшовицька свобода торгівлі» призвела до голоду.
Інші автори празької збірки «Смена вех» і однойменного паризь¬кого журналу, наприклад А. В. Бобрищев-Пушкін у статті «Нова ві¬ра», роблять висновок: між Радянською владою як правовим інсти¬тутом, і соціалізмом нема нічого спільного. Радянська влада не заперечує приватної власності. Уся революція в Росії призвела лише до перерозподілу придбаного шляхом пограбування майна. Цей пе¬рерозподіл проходив повністю на основі приватної власності, оскільки «народ є переконаним власником». На думку автора, на¬род тяжіє до реалізації приватновласницьких інстинктів, тому в Ро¬сії буде і приватна власність, і приватна ініціатива, і торгівля, і коо¬перація, не буде тільки викинутих за кордон попередніх власників.
Аналогічно розуміли суть непу Троцький і його прихильники, які розглядали неп з позиції «лівіше за Леніна». Сам Л. Д. Троїцький неодноразово лякав капіталістичним переродженням Росії. У зна¬менитій промові на VII розширеному пленумі ІККІ він заперечує соціалістичний зміст економіки країни, що базується на поєднанні соціалістичного і приватновласницького укладів і на товарних від¬носинах. Він доводить, що така економіка поступово потрапить у залежність від світового капіталітичного господарства.
У працях його сподвижника Є. Преображенського ці проблеми також займають значне місце. Уже на зорі непу він з ультрареволюційних позицій критикує новий курс як «політику, що означає сво¬боду збагачення, накопичення та використання найманої праці і ні¬чого більше».
Інші (цих поглядів дотримувались «ліві комуністи» - Бухарін, Бубнов, Осинський, Иоффе, Смирнов, Троцький, Преображенський) вимагали, щоб цей перехід здійснювався як швидкий , миттєвий акт (без перехідних форм) за принципом конфіскації власності.
Логічним продовженням теми перехідного періоду були дискусії, що розгорнулися довкола проблеми запровадження нової економіч¬ної політики (непу).
Унаслідок політики «воєнного комунізму» суперечності багато¬укладної економіки надто загострилися і перейшли в політичну сферу, що стало проявлятися передовсім у масових селянських бун¬тах і повстаннях.
За таких обставин почався перехід до нової економічної політи¬ки, що виходила з реальностей багатоукладної економіки. Складо¬вими непу стали: переведення державних підприємств на умови економічної самостійності; запровадження товарно-грошових від¬носин; використання державного капіталізму, кооперації; встанов¬лення податкового принципу взаємодії підприємств усіх секторів економіки з державою; налагодження міжнародних економічних зв'язків.
Фактична зміна орієнтирів відбулася не миттєво і супроводжува¬лась запеклою боротьбою проти спроб реставрації «воєнно-кому¬ністичної» моделі, оскільки впровадження непу як учені-економісти, так і політики часто зв'язували із поверненням до капіталізму.
Особливо голосно ідея можливої реставрації капіталізму через неп лунала в немарксистській економічній літературі, зокрема у працях групи вчених, що гуртувалися навколо відомого емігрантсь¬кого журналу «Смена вех» і лідером якої був відомий юрист
М. В. Устрялов. Свої економічні погляди він виклав у програмній статті з характерною назвою «Patriotica», де писав, що неп - це не «тактика», а «еволюція більшовизму».
Він розумів таку еволюцію як повернення Росії до капіталізму. Ототожнюючи політику «воєнного комунізму» з комуністичним ла¬дом, Устрялов пише, що комунізм - це химера, яка задушила про¬дуктивні сили держави, а неп - розкріпачення цих сил, засіб для більшовиків залишитися при владі. Радянська влада ніби-то не від¬мовляється від гасел соціалістичної революції, насправді ж вживає буржуазних заходів, необхідних для економічного відродження держави.
Д. Далін присвятив свою статтю аналізу «комуністичної еконо¬міки». Так він називає економіку Радянської Росії періоду грома¬дянської війни та інтервенції. «Регрес є законом комуністичного го¬сподарства в Росії, - пише Далін, - це перша, основна риса цього «способу виробництва»3. Друга риса - загальна зрівнялівка. Саме ідея рівності стала причиною націоналізації промисловості та бан¬ків, переділу землі на селі, ліквідації вільної торгівлі. Загальне урівнювання, на його думку, призвело до зникнення стимулу особистої заінтересованості. Звідси економічний занепад та голод 1921 p. Ко¬мунізм по-більшовицькому, пише Далін, є перемогою «споживчої тенденції над виробничою».
Неп, продовжує Д. Далін, - це закономірне повернення до капі¬талізму. Але більшовикам не впоратися з цим процесом. Буржуазія не погоджується на оренду, великі підприємства залишаються збитковими, на селі панує безгосподарність бідноти, а у продовольчій справі «більшовицька свобода торгівлі» призвела до голоду.
Інші автори празької збірки «Смена вех» і однойменного паризь¬кого журналу, наприклад А. В. Бобрищев-Пушкін у статті «Нова ві¬ра», роблять висновок: між Радянською владою як правовим інсти¬тутом, і соціалізмом нема нічого спільного. Радянська влада не заперечує приватної власності. Уся революція в Росії призвела лише до перерозподілу придбаного шляхом пограбування майна. Цей пе¬рерозподіл проходив повністю на основі приватної власності, оскільки «народ є переконаним власником». На думку автора, на¬род тяжіє до реалізації приватновласницьких інстинктів, тому в Ро¬сії буде і приватна власність, і приватна ініціатива, і торгівля, і коо¬перація, не буде тільки викинутих за кордон попередніх власників.
Аналогічно розуміли суть непу Троцький і його прихильники, які розглядали неп з позиції «лівіше за Леніна». Сам Л. Д. Троїцький неодноразово лякав капіталістичним переродженням Росії. У зна¬менитій промові на VII розширеному пленумі ІККІ він заперечує соціалістичний зміст економіки країни, що базується на поєднанні соціалістичного і приватновласницького укладів і на товарних від¬носинах. Він доводить, що така економіка поступово потрапить у залежність від світового капіталітичного господарства.
У працях його сподвижника Є. Преображенського ці проблеми також займають значне місце. Уже на зорі непу він з ультрареволюційних позицій критикує новий курс як «політику, що означає сво¬боду збагачення, накопичення та використання найманої праці і ні¬чого більше».
Новости загрузка новостей...