| Назва: | Економічний аналіз інвестиційного проекту |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 35,15 KB |
| Скачувань: | 72 |
Диференціація заробітної плати Теоретично цей підхід припускає, що в умовах абсолютної конкурентної рівноваги попит на трудові ресурси є вартістю граничної продукції праці робітників і що пропозиція праці змінюється залежно від стану умов роботи та життєвих умов у даній місцевості. Отже, щоб забезпечити наявність про¬позиції трудових ресурсів на забруднених територіях або в про¬фесіях, пов'язаних з підвищеним рівнем ризику, необхідно сти¬мулювати їх вищою оплатою праці. Вважається, що робітники не обмежені в свободі пересування та зміні роботи і тому можуть вибирати конкретну роботу в конкретній галузі при певному рівні оплати праці, що значно підвищує ефективність викорис¬тання робочої сили. Якщо рівень заробітної плати встанов¬люється централізовано, якщо вона періодично не перегляда¬ється задля досягнення рівноваги на ринку праці і якщо ро¬бітники не мають свободи пересування, цей підхід не годиться для використання.
Різні рівні оплати при однаковій роботі можна розглядати як функцію різних рівнів привабливості роботи, які стосуються характеру умов праці та життя в місцевості, де реалізується дана робота. Якщо такі відносини між рівнем оплати праці та власти¬востями (характеристиками) робочого місця можуть бути виражені у формі кількісної оцінки, доречно використати імпліковані ціни (як у випадку з оцінкою нерухомого майна). Припустивши існування постійних імплікованих цін, які відображають гра¬ничну готовність платити за нижчий або вищий рівень конкрет¬них якостей, можна оцінити вигоди від удосконалення рівня якості.
Можна визначити велику кількість характеристик, що впли¬вають на різницю в оплаті праці. Втім, лише дві з них, які зви¬чайно беруться за основу при порівнянні, включають ступінь ри¬зику для життя та здоров'я і міські зручності (або їх відсут¬ність), зокрема забруднене повітря. Імплікована ціна останньої якості зумовлює ціну поступки (trade-off) при виборі: "чисте повітря" чи "вища оплата праці".
Прикладів використання такого підходу небагато. У прак¬тиці інвестування використання цього підходу може бути об¬межене ступенем конкурентності ринку праці, обсягом потоків інформації та мобільністю трудових ресурсів. Утім, якщо люди певних професій, які вважаються шкідливими через вплив не¬сприятливих зовнішніх факторів, дістають надбавку "за шкідли¬вість", цей підхід можна використати для визначення розмірів надбавки.
Оцінка транспортних витрат Підхід, що враховує транспортні витрати, дуже інтенсивно використовувався у розвинених країнах для визначення рекреаційних товарів, а відтак - їх цінності. Дані, одержані при розробці цього підходу в 1950-1970-х роках, мають в основі просте припущення, що спостережувана поведінка може бути використана для побудови кривої попиту та оцінки споживчого надлишку товару, який не має цінового виразу і пов'язаний з довколишнім середовищем, якщо дедалі вищі витрати на транс¬порт розглядатимуться як сурогат змінної цін на виході.
Ціна операції, що передбачає наявність звичайного товару, може розглядатись як вияв готовності платити за право корис¬тування даним товаром (правом користуватися певним благом в результаті придбання цього товару). Рекреаційні товари (що мають культурний, історичний та ландшафтний аспекти) яв¬ляють собою окремий випадок. Звичайно такі товари (за приклад ми візьмемо громадський парк) надаються безплатно або за номінальну вхідну плату. Вигода чи користь, одержувана користувачами парку, набагато більша і являє собою споживчий надлишок. Для оцінки загальної кількості споживчого надлишку ми вивчаємо ступінь реального користування парком для побу¬дови кривої попиту.
Задля використання методу транспортних витрат було про¬ведено дослідження з метою визначення існуючого характеру ко¬ристування парком. Респондентів просили повідомити час і транспортні витрати, пов'язані з відвіданням зон відпочинку, відстань до місця відпочинку та інші соціоекономічні змінні. Зо¬на початкових користувачів парку звичайно визначається з по¬гляду збільшення відстані (або фінансових витрат), щоб дістати¬ся до парку. Як правило, таке дослідження показує, що частота користування парком фізичними особами, яка звичайно вимі¬рюється кількістю відвідувань на 1000 чоловік населення, обер¬нено пропорційна відстані між парком та місцем проживання. Іншими словами, чим вищі витрати на оплату квитків і більше часу потрібно на те, щоб дістатися до парку, тим менша для та¬кого споживача ймовірність користування парком.
Різні рівні оплати при однаковій роботі можна розглядати як функцію різних рівнів привабливості роботи, які стосуються характеру умов праці та життя в місцевості, де реалізується дана робота. Якщо такі відносини між рівнем оплати праці та власти¬востями (характеристиками) робочого місця можуть бути виражені у формі кількісної оцінки, доречно використати імпліковані ціни (як у випадку з оцінкою нерухомого майна). Припустивши існування постійних імплікованих цін, які відображають гра¬ничну готовність платити за нижчий або вищий рівень конкрет¬них якостей, можна оцінити вигоди від удосконалення рівня якості.
Можна визначити велику кількість характеристик, що впли¬вають на різницю в оплаті праці. Втім, лише дві з них, які зви¬чайно беруться за основу при порівнянні, включають ступінь ри¬зику для життя та здоров'я і міські зручності (або їх відсут¬ність), зокрема забруднене повітря. Імплікована ціна останньої якості зумовлює ціну поступки (trade-off) при виборі: "чисте повітря" чи "вища оплата праці".
Прикладів використання такого підходу небагато. У прак¬тиці інвестування використання цього підходу може бути об¬межене ступенем конкурентності ринку праці, обсягом потоків інформації та мобільністю трудових ресурсів. Утім, якщо люди певних професій, які вважаються шкідливими через вплив не¬сприятливих зовнішніх факторів, дістають надбавку "за шкідли¬вість", цей підхід можна використати для визначення розмірів надбавки.
Оцінка транспортних витрат Підхід, що враховує транспортні витрати, дуже інтенсивно використовувався у розвинених країнах для визначення рекреаційних товарів, а відтак - їх цінності. Дані, одержані при розробці цього підходу в 1950-1970-х роках, мають в основі просте припущення, що спостережувана поведінка може бути використана для побудови кривої попиту та оцінки споживчого надлишку товару, який не має цінового виразу і пов'язаний з довколишнім середовищем, якщо дедалі вищі витрати на транс¬порт розглядатимуться як сурогат змінної цін на виході.
Ціна операції, що передбачає наявність звичайного товару, може розглядатись як вияв готовності платити за право корис¬тування даним товаром (правом користуватися певним благом в результаті придбання цього товару). Рекреаційні товари (що мають культурний, історичний та ландшафтний аспекти) яв¬ляють собою окремий випадок. Звичайно такі товари (за приклад ми візьмемо громадський парк) надаються безплатно або за номінальну вхідну плату. Вигода чи користь, одержувана користувачами парку, набагато більша і являє собою споживчий надлишок. Для оцінки загальної кількості споживчого надлишку ми вивчаємо ступінь реального користування парком для побу¬дови кривої попиту.
Задля використання методу транспортних витрат було про¬ведено дослідження з метою визначення існуючого характеру ко¬ристування парком. Респондентів просили повідомити час і транспортні витрати, пов'язані з відвіданням зон відпочинку, відстань до місця відпочинку та інші соціоекономічні змінні. Зо¬на початкових користувачів парку звичайно визначається з по¬гляду збільшення відстані (або фінансових витрат), щоб дістати¬ся до парку. Як правило, таке дослідження показує, що частота користування парком фізичними особами, яка звичайно вимі¬рюється кількістю відвідувань на 1000 чоловік населення, обер¬нено пропорційна відстані між парком та місцем проживання. Іншими словами, чим вищі витрати на оплату квитків і більше часу потрібно на те, щоб дістатися до парку, тим менша для та¬кого споживача ймовірність користування парком.
Новости загрузка новостей...