1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

10. Збір за право проведення кіно - і телезйомок;

11. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу й лотерей;

12. Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

14. Збір із власників собак.

Місцеві податки, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до наведеного переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Виняток становить збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, установлюваний обласними радами. Суми місцевих податків (зборів) зараховуються до бюджетів місцевих рад народних депутатів.

Залежно від характеру використання податки поділяються на податки загального призначення та спеціальні (цільові) податки. Податки загального призначення використовуються на загальнодержавні потреби без конкретизації заходів чи видатків. Спеціальні податки зараховуються до державних цільових фондів і використовуються-виключно на фінансування конкретних видатків (збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір до Державного інноваційного фонду).

За періодичністю стягнення податки поділяються на:

А. Разові, тобто такі, що сплачуються один раз протягом певного відтинку часу (найчастіше - податкового періоду) за здійснення певних дій (податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок із майна, що успадковується або дарується тощо);

Б. Систематичні (регулярні), себто такі, що сплачуються періодично (щомісячно, щоквартально).

Висновок

Отже, податкова система країни є продуктом не лише економічного, а й політичного розвитку суспільства. Вона віддзеркалює інтереси різних суспільних груп та політичних партій і становить результат консенсусу, до якого прийшли ці сили в процесі ухвалення податкових законопроектів. Процес структуризації суспільства і парламенту в Україні ще не завершився, і досягнення консенсусу є проблематичним.

Усе це й вимагає нетрадиційного підходу до кодифікації податкової системи України. Результатом такого підходу можуть бути, з одного боку, стабілізація основ оподаткування, закладення підвалин цілісної податкової бази, з другого – створення сприятливих умов для вдосконалення механізму нарахування і стягнення податків.

Нині можна стверджувати , що в Україні створено податкову систему , яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави , здійснювати їхній розподіл та перерозподіл на цілі економічного і соціального розвитку.

Список використаної літератури

1. Василевська Г.В. Податкова політика у регулюванні економічного зростання //Фінанси України. 2003. № 2. – С. 39-43.

2. Зубрицька І. ПДВ для перевізників //Дебет – Кредит. Київ-2003. № 33\34. - С. 18-20.

3. Роговиць А.М. Спрощена система оподаткування малого підприємства //Фінанси України. Київ-2005. № 4. – С. 24-31.

4. Волков Д.О. Сплата непрямих податків у країнах з ринковою економікою //Фінанси України. Київ-2004. № 2. – С. 118-121.

5. Олійник Д. Податки як інструмент регулювання розвитку сільгосп виробника //Вісник податкової служби України. 2002. № 36. – С. 50-54.

6. Романов О. Фіксований сільгоспподаток: проблеми та можливості //Дебет – Кредит Київ-2005. № 33\34. – С. 29-34.

7. Які існують податки. Все про бухгалтерський облік. 2002. № 35. – С. 19-20.

8. http://www.referats.allbest.ru

9. http://www.oodri.narod.ru/fin

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11