| Назва: | Формування собівартості готової продукції |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 22,54 KB |
| Скачувань: | 104 |
Крім сторінок відведених для дебетових оборотів кожного з витратних рахунків, у ЖО №10 повинна бути сторінка, де можна побачити обороти по кредиту кожного з вказаних вище рахунків у дебет різних, з якими протягом місяця вони коресподувалися, в тому числі витратних, загальними підсумками.
Крім того, до ЖО №10 повинні додаватися ще й розрахунки суми витрат, що припадає на реалізацію, а також залишків незавершеного виробництва і готової продукції. Такі розрахунки виконуються на підприємствах, де прямий облік вартості незавершеного виробництва неможливий.
Таким є ЖО №10 - синтетичний реєстр оборотів по кредиту рахунків, які означають різні елементи витрат. Яка з можливих форм його ведення прийнята до конкретного підприємства, вирішувати головному бухгалтерові.
2.8 Визначення фінансових результатів.
Аналізуючи все вивчене , можна зробити висновок про те, що ні стан розрахунків жодним чином не впливають на формування фінансового результату підприємства. Це пояснюється принципом нарахувань, відповідно до якого доходи визнаються в обліку за фактом їх виникнення, а не за фактом оплати: чи то надходження від покупців, чи перерахування постачальникам. Прийнята в нашій країні методологія обліку виявилася якнайкраще пристосованою до цих вимог нових стандартів, оскільки вона дає змогу розрахункові операції розглядати окремо від формування доходів і витрат, і, таким чином, фінансовий результат формується незалежно від спрямованості грошових потоків. Інакше кажучи, якщо на підприємство надходить багато грошей, а з іншого боку, їх витрачання в цьому періоді невелике, - це аж ніяк не свідчить про прибутковість підприємства; і, навпаки, - якщо підприємство в тому або іншому періоді перераховує багато грошей, а з іншого боку, мало їх отримує, - це аж ніяк не свідчить про його збитковість.
В ч.2 Звіту про фінансові результати повинні відобразитися елементи саме витрат, тобто елементи, з яких складається собівартість активів, вже списаних з балансу в зв'язку з їх реалізацією, а не тих, що ще залишилися на балансі, оскільки ще не визнані як витрати, інакше кажучи - все ще відповідають критеріям активів.
Однак при цьому процес визначення сум витрат за кожним елементом був би більш трудомістким, оскільки всі ці елементи містяться і в статті адміністративних витрат, і в статті витрат на збут, і в статті інших операційних витрат.
На жаль, жодним іншим способом суми елементів витрат, визнаних у звітному періоді в зв'язку з отриманням відповідних доходів, визначити неможливо - тільки визначенням питомої ваги кожного елемента в загальній сумі витрат на виробництво і реалізацію. Треба однак уточнити, що у випадках, коли підприємство виробляє широкий асортимент продукції або займається різноманітними видами діяльності, робота з визначення питомої ваги кожного елемента витрат в загальній їх сумі ускладнюється, оскільки вимагає гнучкішого підходу.
Вважати, що в цій непростій справі могло б допомогти використання в обліку рахунків класу 8, - ілюзія.
Справа в тому, що в дебет кожного з рахунків класу 8, згідно з Інструкцією №291, записуються не витрати, фактично визнані в зв'язку з отриманням відповідних доходів (тобто те, що нам треба при заповненні ч.2 ф.№2), а витрати(точніше - величини, звані витратами), що реєструються на етапах: видачі в цех матеріалів для виробництва, нарахування зарплати на весь обсяг випуску, включаючи незавершене виробництво, тощо, одже, витрати, які формують собівартість не тільки собівартості не тільки реалізованої, але і всієї випущеної і навіть незавершеної і навіть незавершеної продукції. Так що розрахунку сум кожного елемента витрат, визнаних у звітному періоді в зв'я'ку з отриманням відповідних доходів, за допомогою визначення коефіцієнта питомої ваги не уникнути в будь-якому випадку. Однак із застосуванням в обліку рахунків класу 8 (паралельно з рахунками класу 9 або без них) ця робота може видатися бухгалтеру ще бульш трудомісткою.
Облік фінансових результатів в системі рахунків.
№з\п Зміст господарської операції Дебет Кредит
1 Відпускна вартість відвантаженої продукції, яка підлягає до оплати покупцями. 63 70
2 Списання з балансу відвантаженої покупцям продукції за фактичною виробничою собівартістю. 90 26
3 Кошти, одержані від покупців за відвантажену (реалізовану) продукцію і зараховані на поточний рахунок підприємства. 31 63
4 Витрати пов'язані з процесом реалізації протягом звітного періоду відображаються на дебеті рахунка 93 “Витрати на збут” (в кориспонденції з кредитом відповідних рахунків), а на прикінці звітного періоду списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка 79 “Фінансові результати”. 79 93
5 За рахунок доходу, одержаного від реалізації продукції, підприємства сплачують до бюджету Податок на додану вартість. 70 64
Крім того, до ЖО №10 повинні додаватися ще й розрахунки суми витрат, що припадає на реалізацію, а також залишків незавершеного виробництва і готової продукції. Такі розрахунки виконуються на підприємствах, де прямий облік вартості незавершеного виробництва неможливий.
Таким є ЖО №10 - синтетичний реєстр оборотів по кредиту рахунків, які означають різні елементи витрат. Яка з можливих форм його ведення прийнята до конкретного підприємства, вирішувати головному бухгалтерові.
2.8 Визначення фінансових результатів.
Аналізуючи все вивчене , можна зробити висновок про те, що ні стан розрахунків жодним чином не впливають на формування фінансового результату підприємства. Це пояснюється принципом нарахувань, відповідно до якого доходи визнаються в обліку за фактом їх виникнення, а не за фактом оплати: чи то надходження від покупців, чи перерахування постачальникам. Прийнята в нашій країні методологія обліку виявилася якнайкраще пристосованою до цих вимог нових стандартів, оскільки вона дає змогу розрахункові операції розглядати окремо від формування доходів і витрат, і, таким чином, фінансовий результат формується незалежно від спрямованості грошових потоків. Інакше кажучи, якщо на підприємство надходить багато грошей, а з іншого боку, їх витрачання в цьому періоді невелике, - це аж ніяк не свідчить про прибутковість підприємства; і, навпаки, - якщо підприємство в тому або іншому періоді перераховує багато грошей, а з іншого боку, мало їх отримує, - це аж ніяк не свідчить про його збитковість.
В ч.2 Звіту про фінансові результати повинні відобразитися елементи саме витрат, тобто елементи, з яких складається собівартість активів, вже списаних з балансу в зв'язку з їх реалізацією, а не тих, що ще залишилися на балансі, оскільки ще не визнані як витрати, інакше кажучи - все ще відповідають критеріям активів.
Однак при цьому процес визначення сум витрат за кожним елементом був би більш трудомістким, оскільки всі ці елементи містяться і в статті адміністративних витрат, і в статті витрат на збут, і в статті інших операційних витрат.
На жаль, жодним іншим способом суми елементів витрат, визнаних у звітному періоді в зв'язку з отриманням відповідних доходів, визначити неможливо - тільки визначенням питомої ваги кожного елемента в загальній сумі витрат на виробництво і реалізацію. Треба однак уточнити, що у випадках, коли підприємство виробляє широкий асортимент продукції або займається різноманітними видами діяльності, робота з визначення питомої ваги кожного елемента витрат в загальній їх сумі ускладнюється, оскільки вимагає гнучкішого підходу.
Вважати, що в цій непростій справі могло б допомогти використання в обліку рахунків класу 8, - ілюзія.
Справа в тому, що в дебет кожного з рахунків класу 8, згідно з Інструкцією №291, записуються не витрати, фактично визнані в зв'язку з отриманням відповідних доходів (тобто те, що нам треба при заповненні ч.2 ф.№2), а витрати(точніше - величини, звані витратами), що реєструються на етапах: видачі в цех матеріалів для виробництва, нарахування зарплати на весь обсяг випуску, включаючи незавершене виробництво, тощо, одже, витрати, які формують собівартість не тільки собівартості не тільки реалізованої, але і всієї випущеної і навіть незавершеної і навіть незавершеної продукції. Так що розрахунку сум кожного елемента витрат, визнаних у звітному періоді в зв'я'ку з отриманням відповідних доходів, за допомогою визначення коефіцієнта питомої ваги не уникнути в будь-якому випадку. Однак із застосуванням в обліку рахунків класу 8 (паралельно з рахунками класу 9 або без них) ця робота може видатися бухгалтеру ще бульш трудомісткою.
Облік фінансових результатів в системі рахунків.
№з\п Зміст господарської операції Дебет Кредит
1 Відпускна вартість відвантаженої продукції, яка підлягає до оплати покупцями. 63 70
2 Списання з балансу відвантаженої покупцям продукції за фактичною виробничою собівартістю. 90 26
3 Кошти, одержані від покупців за відвантажену (реалізовану) продукцію і зараховані на поточний рахунок підприємства. 31 63
4 Витрати пов'язані з процесом реалізації протягом звітного періоду відображаються на дебеті рахунка 93 “Витрати на збут” (в кориспонденції з кредитом відповідних рахунків), а на прикінці звітного періоду списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка 79 “Фінансові результати”. 79 93
5 За рахунок доходу, одержаного від реалізації продукції, підприємства сплачують до бюджету Податок на додану вартість. 70 64