| Назва: | Комплексність підходу вивчення предмета БЖД, зв'язок з профілюючими та іншими дисциплінами |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 7,46 KB |
| Скачувань: | 14 |
Комплексність підходу вивчення предмета БЖД, зв'язок з профілюючими та іншими дисциплінами
Виходячи з сучасних уявлень, безпека життєдіяльності є багатогран¬ним об'єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку.
У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, по¬в'язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою на¬вчання у сфері наук з ризиків «FORM-OSE» науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать:
* гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика);
* природничі (математика, фізика, хімія, біологія);
* інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка);
* науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка);
* науки про суспільство (соціологія, економіка,, право). Науки про безпеку мають спільну та окремі частини.
Рис. 1. Структура наук про безпеку
Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою жит¬тєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності. З цього коріння «проросли» екологічна куль¬тура, соціальна екологія та інші науки.
Кроною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпе¬ка, інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охоро¬на навколишнього природного середовища, промислова екологія, соціальна та комунальна гігієна і багато інших дисциплін.
У деяких підручниках, довідниках і навіть нормативній літературі дається визначення безпеки життєдіяльності як науки, зокрема, на¬уки про комфортну та безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває.
Наука - це сфера людської діяльності, функціями якої є опрацю¬вання і теоретичне систематизування об'єктивних знань про світ, а метою - опис, пояснення і передбачення процесів та явищ дійсності, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, які вона відкри¬ває. Кожна наука має власний методологічний апарат, структуру дос¬ліджень, мову. Наука відрізняється від повсякденної свідомості тим, що вона теоретично обґрунтовує дійсність.
Виходячи з викладеного вище, безпека життєдіяльності поки що не може вва¬жатися наукою, оскільки в ній відсутні деякі ознаки, обов'язково притаманні кожній науці, такі як особливі методи та структура досліджень тощо: Водночас є підстави вважати, що саме зараз вона формується як наука, і тому автори ставляться до неї як до науки, а також, наскільки це їм під силу, прагнуть зробити свій внесок у становлення безпеки життєдіяльності як науки.
Хоч поняття життєдіяльності існувало від початку існування люд¬ства, сам термін «життєдіяльність» порівняно новий. Цей термін з'я¬вився з появою пілотованої космонавтики, але зараз він все ширше використовується в усіх сферах: ми говоримо про життєдіяльність села, міста, району, навіть про життєдіяльність мікроорганізмів, хоч це, як буде видно з подальшого тексту, не зовсім правильно.
«Життєдіяльність» складається з двох слів - «життя» і «діяльність», тому з'ясуємо спочатку зміст кожного з них.
Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регу¬ляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість при¬стосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.
Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими -фізичною, хімічною, енергетичною тощо. Невід'ємною властивістю усього живого є активність. Отже, активність є властивістю усього живого, тобто термін «життя» вже деякою мірою передбачає активну діяльність.
Діяльність є специфічно людською формою активності, необ¬хідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.
Поняття «людина», «життя» і «діяльність людини» ширше розгляне¬мо у наступному розділі. Зараз же лише зазначимо, що людська ак¬тивність має особливість, яка відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його для задоволення власних потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.
Як елемент природи і ланка в глобальній екологічній системі люди¬на відчуває на собі вплив законів природного світу. Водночас завдяки своїй діяльності, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовно-куль¬турну сутності, людина сама впливає на природу, змінюючи та присто¬совуючи її відповідно до законів суспільного розвитку для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб.
Виходячи з сучасних уявлень, безпека життєдіяльності є багатогран¬ним об'єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку.
У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, по¬в'язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою на¬вчання у сфері наук з ризиків «FORM-OSE» науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать:
* гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика);
* природничі (математика, фізика, хімія, біологія);
* інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка);
* науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка);
* науки про суспільство (соціологія, економіка,, право). Науки про безпеку мають спільну та окремі частини.
Рис. 1. Структура наук про безпеку
Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою жит¬тєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності. З цього коріння «проросли» екологічна куль¬тура, соціальна екологія та інші науки.
Кроною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпе¬ка, інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охоро¬на навколишнього природного середовища, промислова екологія, соціальна та комунальна гігієна і багато інших дисциплін.
У деяких підручниках, довідниках і навіть нормативній літературі дається визначення безпеки життєдіяльності як науки, зокрема, на¬уки про комфортну та безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває.
Наука - це сфера людської діяльності, функціями якої є опрацю¬вання і теоретичне систематизування об'єктивних знань про світ, а метою - опис, пояснення і передбачення процесів та явищ дійсності, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, які вона відкри¬ває. Кожна наука має власний методологічний апарат, структуру дос¬ліджень, мову. Наука відрізняється від повсякденної свідомості тим, що вона теоретично обґрунтовує дійсність.
Виходячи з викладеного вище, безпека життєдіяльності поки що не може вва¬жатися наукою, оскільки в ній відсутні деякі ознаки, обов'язково притаманні кожній науці, такі як особливі методи та структура досліджень тощо: Водночас є підстави вважати, що саме зараз вона формується як наука, і тому автори ставляться до неї як до науки, а також, наскільки це їм під силу, прагнуть зробити свій внесок у становлення безпеки життєдіяльності як науки.
Хоч поняття життєдіяльності існувало від початку існування люд¬ства, сам термін «життєдіяльність» порівняно новий. Цей термін з'я¬вився з появою пілотованої космонавтики, але зараз він все ширше використовується в усіх сферах: ми говоримо про життєдіяльність села, міста, району, навіть про життєдіяльність мікроорганізмів, хоч це, як буде видно з подальшого тексту, не зовсім правильно.
«Життєдіяльність» складається з двох слів - «життя» і «діяльність», тому з'ясуємо спочатку зміст кожного з них.
Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регу¬ляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість при¬стосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.
Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими -фізичною, хімічною, енергетичною тощо. Невід'ємною властивістю усього живого є активність. Отже, активність є властивістю усього живого, тобто термін «життя» вже деякою мірою передбачає активну діяльність.
Діяльність є специфічно людською формою активності, необ¬хідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.
Поняття «людина», «життя» і «діяльність людини» ширше розгляне¬мо у наступному розділі. Зараз же лише зазначимо, що людська ак¬тивність має особливість, яка відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його для задоволення власних потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.
Як елемент природи і ланка в глобальній екологічній системі люди¬на відчуває на собі вплив законів природного світу. Водночас завдяки своїй діяльності, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовно-куль¬турну сутності, людина сама впливає на природу, змінюючи та присто¬совуючи її відповідно до законів суспільного розвитку для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб.